Бактеріальний рак трапляється повсюдно, здатний заражати понад 180 видів рослин з різних родин. Коло господарів дуже широке. Серед кісточкових найсильніше уражуються абрикос, черешня та персик, меншою мірою – слива, вишня, мигдаль; із зерняткових частіше груша, іноді – яблуня. Захворювання найнебезпечніше для молодих садів, тому що призводить до загибелі дерев протягом 1–3 років. У дорослих насадженнях має хронічний характер, втрати врожаю перевищують 50%. При ураженні дерев бактеріями виділяється токсин, що викликає руйнування тканин рослин.

Кора відстає, деревина оголюється, чорніє й відмирає на значну глибину. Внаслідок цього частина рослини або й усе дерево гине. Часто на них розвиваються хлороз і дрібнолистість, якість плодів погіршується, стійкість та продуктивність рослин знижуються, поступово всихають окремі гілки, а з часом і все дерево.

Ознаки хвороби:

Симптоми хвороби нагадують бактеріальний опік. Але на відміну від опіку ураження тканин поширюється всередину пагона неглибоко, хворі органи виділяють камедь, а не рідкий ексудат. Під корою в лубі з'являється невелике побуріння, що супроводжується здуттям кори і виділенням камеді. Під впливом камеді кора розривається і утворюється виразка, часто розташована подовжньо. У вологих умовах уражені ділянки видають характерний кислий запах. Виразки можуть виявлятися також на коренях. Вони розростаються у весняний та осінньо-зимовий періоди. Влітку на рані утворюються калюсні валики, а її краї зарубцьовуються. Захворювання уражує сплячі та розкриті бруньки, навколо яких з'являються виразки, з яких виділяється камедь. Вони призводять до усихання пагонів. Такі бруньки, почорнілі і вкриті камеддю, не розпускаються. Заражені бруньки зазвичай починають відмирати в лютому (на дереві може загинути 90 і більше відсотків бруньок). Влітку бактеріальний рак проявляється у вигляді опіку – уражені частини в'януть, краї листових пластинок буріють і загортаються догори вздовж центральної жилки. Листя засихає і залишається висіти на пагонах. На листі кісточкових плодових дерев протягом літа утворюються водянисті жовтуваті плями, що просвічуються. З часом уражені ділянки темнішають, відмирають, внаслідок чого на листкових пластинках з'являються дірки.

Поширення:

Бактерії потрапляють у рослину через рани, морозні або сонячні опіки, листкові рубці і природні отвори – сочевички і продихи. Дерева особливо сприйнятливі під час осіннього опадання листя восени, коли свіжі листові рубці можуть інфікуватися. Виразки частіше непомітні до весни, а з підвищенням температури вони починають швидко розширятися. Весняні заморозки можуть сприяти новим зараженням. Спалахи бактеріального раку часто пов'язані з тривалою холодною, вологою погодою наприкінці весни або сильними вітрами, які сприяють появі ранок на рослинах. Розповсюджуються бактерії дощем, вітром, комахами, у процесі обрізання і щеплення, а також з посадковим і прищеплювальним матеріалом. Вони проникають в провідну систему, руйнують судинні пучки і заповнюють їх слизом і камеддю. Інкубаційний період хвороби тривалий – від п'яти місяців до року. Її розвиток залежить від погодних умов: активний розвиток починається пізно восени, припиняється з настанням морозів, поновлюється навесні і призупиняється влітку зі встановленням спекотної посушливої погоди. Поширенню хвороби сприяє також поганий догляд за деревами. Сильно уражуються забур'янені сади, в яких несвоєчасно проводять обрізання, захист від шкідливих організмів тощо. Бактерії зберігаються в уражених тканинах кори, бруньках, ракових виразках і по її краях у здоровій тканині. Можуть існувати деякий час на поверхні листя або квіток плодових, а також бур'янів безсимптомно, а при настанні сприятливих умов викликати нові зараження.

Заходи захисту:

Не можна закладати молоді сади поблизу старих насаджень плодових, особливо кісточкових. Для зниження запасу інфекції доцільно видалити сприйнятливі до хвороби види рослин поблизу саду. Сильно уражені та загиблі дерева видаляють з території саду і спалюють. Ґрунт дезінфікують. Навесні і влітку проводять систематичне обстеження саду для виявлення ознак в'янення пагонів і гілок. При появі симптомів хвороби заражені частини рослини обрізають із захопленням 10–15 см здорової тканини. Проводять дезінфекцію зрізів та інструментів, якими робили обрізання. Обрізані гілки повинні бути видалені з саду та спалені. Обрізання слід проводити тільки в суху погоду. Під час обрізання для формування крони треба сприяти утворенню широких кутів відходження гілок від стовбура, що запобігатиме їх зломам в зимовий період або утворенню ран в розвилках гілок. Для захисту дерев від морозних і сонячних опіків та підвищення стійкості до раку проводять побілку штамбів і скелетних гілок двічі на рік: пізно восени (наприкінці листопада) і рано навесні. Краще використовувати білу латексну водоемульсійну фарбу з додаванням. Слід знищувати бур'яни в міжряддях і пристовбурних колах, тому що вони сприяють підвищенню вологості в приземному шарі ґрунту і на їх поверхні може накопичуватися збудник бактеріального раку. За потреби підгодовувати дерева органічними або мінеральними добривами, особливо фосфорно-калійними в оптимальних дозах і співвідношеннях, перекопувати пристовбурні кола. Дотримуватися оптимального режиму поливу саду. У ранньовесняний період потрібно провести зачищення ракових виразок гострим ножем до здорової деревини, попередньо розстеливши під деревом мішковину або плівку. Очищену кору збирають і спалюють, тому що вона є джерелом інфекції. У важкодоступних місцях ракові виразки можна випалювати з використанням ручного пропанового пальника або паяльної лампи (не доводячи деревину до обвуглювання).