Культура помідори (томати) (особливості вирощування та зберігання)

Томат, помідор (лат.назва-Lycopersicon) - рослина сімейства Пасльонових  – високоврожайна овочева культура, її плоди багаті вітамінами, мінеральними солями і органічними кислотами. Вони відзначаються високими смаковими якостями, використовуються у свіжому, засоленому, маринованому вигляді і в кулінарії. Близько половини врожаю помідорів перероблюють на соки, пюре, заливки до консервів.

В сівозміні помідори розміщують після зернових колосових, гороху, ранньої капусти, огірків, кабачків, цибулі, зелених овочевих й проміжних кормових культур. Кращими попередниками розсадних помідорів є: пласт багаторічних трав, цибуля, капуста, огірки, столові коренеплоди, морква, баштанні, бобові, післяжнивні культури.

Не можна висаджувати помідори після картоплі, перцю, баклажанів, соняшника, тютюну або в одному полі з ними, оскільки ці культури мають загальні хвороби і шкідники. Повертати на попереднє місце їх можна не раніше, ніж через 2‑3 роки.

Після помідорів недопустиме вирощування картоплі, перцю, баклажанів, соняшника, тютюну, оскільки ці культури мають загальні хвороби і шкідники. Повертати на попереднє місце їх можна не раніше, ніж через 2‑3 роки.

Помідори позитивно реагують на внесення гною. Норма його – 20‑40, а в передових господарствах – 80‑100 т/га. Норму мінеральних добрив розраховують на запланований урожай з врахуванням попередника і наявності поживних речовин у ґрунті. На поливних землях півдня України вносять N_120-180Р_120-180К_60-90.

Під безрозсадну культуру восени вносять всю норму добрив після планування, під розсадну – роздрібнено: фосфорні й калійні ‑ восени під оранку, азотні – під передпосівну культивацію і в підживлення у період вегетації.

Помідори слабо використовують ґрунтовий фосфор, якому належить особлива роль у плодоутворенні. Треба відзначити, що надмірне азотне удобрення негативно впливає на плодоношення помідорів. Тому, на родючих ґрунтах при нормальному рості рослин, їх вносять в обмеженій кількості.

Основну обробку грунту починають з лущення його відразу після раноубираемого попередника дисковими лущильниками ЛДГ-10А, ЛДГ-15 в агрегаті з тракторами класу тяги 30-50 кН (ДТ-75 та ін) у двох взаємно перпендикулярних напрямках на глибину 6-6. На важких ґрунтах застосовують важкі борони БДТ-3, БДТ-7. Після появи на злущеному полі бур'янів проводять друге лущення на глибину 12-14 см плугом-лущильником ППЛ-10-25 або плугом напівнавісним лемішним ППЛ-5-35.Після лущення лемешними плугами проводять експлуатаційне планування та внесення добрив. При нестачі вологи в ґрунті проводять між першим та другим лущенням провокаційний полив. Якщо лущення здійснюється тільки дисковими лущильниками, планування поля проводять після оранки.

Оранку чорноземних ґрунтів проводять на глибину 27-30 см, дерновопідзолистих - на глибину гумусового горизонту плугами з передплужниками в агрегаті з боронами або кільчасто-шпоровими катками. При неглибокому орному шарі орють плугом із грунтоуглубителем. Для оранки використовують трактори Т-150, ДТ-75 та ін. з плугами ПЛН-5-35, ППЛ-5-35, ПНУ-4-40, ПНЯ-6-42, ПНЯ-4-35/30 та ін. Восени в лісостепу та степу поля, відведені під томат, 2-3 рази культивують на глибину 10-12 см паровим культиватором КПСП-4 в агрегаті з ДТ-75,а перед замерзанням ґрунту - на глибину 16-18 см чизелем-культиватором ЧКУ-4 чи плугом чизельним ПЧ-3 без боронування. Чизелювання сприяє утворенню гребнистої поверхні поля, що забезпечує затримання снігу в зимовий період та талих вод навесні. Грунт у такому стані краще прогрівається і швидше встигає навесні.

При розміщенні томату по пласту багаторічних трав пізніше першої декади вересня проводять підрізання кореневих шийок люцерни на глибині 5-7 см ПНЯ-4-35/30 зі знятими відвалами. Після підсихання зрізаних верхівок люцерни (через 12-14 діб) вносять добрива, потім поле орють, вирівнюють поверхню ґрунту з подальшим чизелюванням.

При поганій розробці попередника (кукурудза на силос) замість другого лущення проводять дрібне переорання на глибину 18-20 см плугом ППЛ-5-35. Це дає можливість значною мірою очистити поле від бур'янів. Подальше планування за допомогою довгобазових планувальників створює вирівняне тло.

У разі використання ділянок, засмічених кореневищними та кореневідпорними бур'янами, застосовують лемішні лущильники і лущать їх 3 рази. При цьому глибина обробки змінюється і становить 8-10 см, 10-12 см і 14-16 см з інтервалом 10-12сут. При лущення необхідно стежити за тим, щоб було повне підрізування бур'янів, вирівняна поверхня, перекриття суміжних проходів агрегату на 15-20 см.

При розміщенні томату після попередників, що пізно прибираються (капуста білокачанна пізня, коренеплодні та ін.) проводять подрібнення рослинних залишків дисковими боронами БДТ-3, БДТ-7 та ін. на глибину 8-10 см у двох напрямках. Через 8-10 діб вносять добрива і заорюють плугом ПЛН-5-35 та ін. на глибину 27-30 см. При перенесенні добрив на весняний період їх застосовують у стислий термін, щоб своєчасно внести приманки від ґрунтових шкідників та провести інші роботи.

Помідори вирощують як розсадним так і безрозсадним способами.

Безрозсадний спосіб вирощування:

Сівбу безрозсадного томату проводять широкорядним та стрічковим способами. При широкорядному способі насіння висівають за схемою 60-40-50 см, 70-30, 90-25 і 140-20 см; стрічковим дворядним - (50 +90) х30 см або (60 +120) х20 см. Терміни сівби помідора залежать від температури та вологості ґрунту. У більшості районів починають сіяти, коли температура ґрунту на глибині 8-10 см сягає +10...+12°С. Норма висіву насіння індетермінантних сортів 2,5-3 кг, штамбових та детермінантних - 3-4 кг на 1 га. Глибина загортання насіння 3-4 см.

Густоту рослин безрозсадного томату витримують диференційовано залежно від стиглості сорту. Для ранньостиглих сортів з низькорослими компактними рослинами залишають 90-100 тис., Середньостиглих - 70-90 і середньопізніх - 55-70 тис. на 1 га, або 55-70 шт. на 10 м².

Розсадний спосіб вирощування:

Існує два способи вирощування розсади: горщиковий та безпосереднім висіванням у ґрунт парника, теплиці чи розсадника. При першому способі використовують горщики, кубики, стаканчики або пересаджують у них сіянці. Розсада, вирощена в горщиках або іншій тарі, має добре розвинену кореневу систему, швидко приживається після висаджування і починає плодоносити на 10-15 діб раніше за вирощену у шкілках. Терміни висіву насіння залежить від термінів висадження розсади на постійне місце - за 50-60 діб до наміченого терміну.

Пересадку розсади виконують вручну або механізовано, спеціальними розсадосадивними агрегатами.

Догляд за посівами і насадженнями починають з проведення досходової культивації міжрядь на глибину 6‑8 см з рухом агрегату по слідовказуючих борознах.

Кількість міжрядних обробіток встановлюють залежно від наявності бур'янів, фізичного стану ґрунту і коливається від чотирьох до восьми. Першу міжрядну культивацію проводять на глибину 4‑6, останнє розпушування-щілювання – перед змиканням рослин у міжряддях на глибину 20‑25 см.

Після висаджування розсади для боротьби з хворобами рослини обприскують 1%-ю бордоською рідиною. Інтервал між подальшими обробітками в теплу і суху погоду 7‑10 днів, у вологу 5‑7, середньостиглих – 6‑8 разів.

Проти колорадського жука рослини два-три рази обробляють 0,3‑0,4%-м розчином фазолону.

Плоди помідора збирають вручну вибірково, в міру їх дозрівання у технічній або біологічній стиглості.

Плоди помідорів зберігають у холодильних камерах із зниженою концентрацією О² та підвищеною концентрацією СО². Зелені помідори зберігають при температурі +21..+28^оС та відносній вологості повітря 90-95% протягом 21 - 28 днів, стиглі томати - при температурі +8..+11, в.в 90-95% протягом 7-14 днів.

З бруньок, що закладаються в пазухах листя, утворюються бічні пагони (так звані пасинки). За сприятливих умов вологості ґрунту будь-яка частина стебла та бічних пагонів здатна дати додаткове, іноді повітряне коріння та укорінюватися. Цю особливість томату використовують у практиці овочівництва для одержання черешкової розсади.