бактерії

Бактеріальний рак трапляється повсюдно, здатний заражати понад 180 видів рослин з різних родин. Коло господарів дуже широке. Серед кісточкових найсильніше уражуються абрикос, черешня та персик, меншою мірою – слива, вишня, мигдаль; із зерняткових частіше груша, іноді – яблуня. Захворювання найнебезпечніше для молодих садів, тому що призводить до загибелі дерев протягом 1–3 років. У дорослих насадженнях має хронічний характер, втрати врожаю перевищують 50%. При ураженні дерев бактеріями виділяється токсин, що викликає руйнування тканин рослин.

Збудник  —  паличкоподібна  бактерія  Agrobacterium  tumefaciens  (е.  F.  Sm.  Et  town.)  Stevens  (відділ  Bacteria  клас  Eubacteriae).  Досить  поширена  в  розсадниках  і  садах.  Уражує  різні  види сільськогосподарських,  декоративних  культур  та  диких  рослин. З  плодових  найбільше  уражує  яблуню,  грушу,  вишню,  черешню, абрикос.
 

Ураження рослин починається ще в полі в кінці їх вегетації. Бактерії проникають у рослину через різні механічні ушкодження тканин, що виникли в результаті обробки грунту, розростання цибулин, збирання врожаю, через місця пошкодження комахами або сонячними опіками. Але масового розвитку хвороба досягає в період зберігання врожаю. В уражених цибулин навколо шийки утворюються великі світлі плями, тканина розм'якшується з виділенням рідини (ексудату) неприємного запаху .

Найнебезпечніший вид картопляної гнилі, що уражується сапрофітними бактеріями. Розвитку мокрої гнилі сприяє вирощування картоплі на перезволожених ґрунтах. Хвороба проявляється тільки під час зберігання при дуже високій температурі в погано вентильованих сховищах.Тканини ураженої картоплі розкладаються, перетворюючись в слизову масу з різким неприємним запахом. Мокру гниль можна відчути по неприємного запаху. Першими уражуються слабкі бульби: пошкоджені, підмерзлі, а потім гниль переміщується на здорову картоплю і теж його псує..

Судинний бактеріоз – це найбільш поширена хвороба середньостиглої капусти, яка проявляється на всіх фазах розвитку.

Зокрема, на розсаді хвороба проявляється у вигляді просвітлення сім’ядолей і в’янення рослин. Кінцівки їхніх листків жовтіють, на них видно почорнілі жилки. 

На зрізі жилок листків і головок уражених рослин помітне почорніння судинних пучків у вигляді крапок, стрічок. 

За раннього ураження рослина недорозвивається, головка не формується.

Шкідливість цієї хвороби залежить від ступеня її розвитку. Іноді недобір урожаю зерна досягає 15 - 20%. Стійких сортів немає. ЗБУДНИК: бактерія Pseudomonas panici Stapp. Зберігається вона на рештках рослин і ураженому зерні.

Збудником даного захворювання є бактерія Pectobacterium carotovorum. Патоген вражає всі овочеві культури в усі фази росту, але найбільш гостро захворювання проявляється при транспортуванні або зберіганні овочів при підвищеній температурі.

Сприятливими умовами для розвитку слизового бактеріозу є спекотна (25-300С) і волога погода.

Хвороба вперше виявлена А.П.Коробко (1973) в закритому грунті в фазі цвітіння і плодоношення огірка. Джерело інфекції – рослинні залишки і насіння. Розповсюджується хвороба шматочками рослинної тканини, краплями води, комахами. Збудник захворювання — Erwinia toxika Korobko, може бути небезпечним для людини. Джерелом інфекції є уражене насіння і неперегнилі залишки рослин. Захворювання може викликати повну загибель рослини, особливо в теплицях під плівкою. Уражені плоди втрачають товарні і смакові якості.

Джерело інфекції - неперегнилі уражені рештки капустяних культур. Насінням бактерії не передаються. Сприяють розвитку хвороби ранні строки сівби, оголення кореневої шийки, яке спостерігається після висіву насіння у пухкий, не прикоткований грунт, надмірне азотне живлення рослин з осені, незадовільний стан рослин, що входять у зиму, утворення притертої льодової кірки взимку та на початку весни. Бактеріоз коренів - одна з основних причин незадовільної зимостійкості ріпаку.