Опис та характеристика рослини Капуста городня

Дикорослого родича капусти городньої досі не встановлено. А. Декандоль вважав, що він росте по берегах південної Англії та Ірландії, північно-західної Франції, на Гельголанді, у Данії та по північних берегах Середземного моря біля Ніцци, Генуї та Лукки.

На думку Є. Н. Синської, «походження та розповсюдження капусти городньої в дикому стані – Середземноморська область (на морських берегах)»

Грузинський вчений Г. Джапаридзе вважає, що батьківщиною капусти є не узбережжя Середземного моря, а Колхідська низовина Грузії, оскільки саме в цих місцях зустрічається рідкісне різноманіття подібних до капусти рослин, які називаються «кежера».

Капуста належить до найважливіших овочевих рослин. Вона введена в культуру, мабуть, у доісторичні часи. Археологічні розкопки свідчать про те, що капусту люди стали використовувати з часів кам'яного та бронзового віків. Вирощували капусту стародавні єгиптяни, а пізніше освоїли технологію її вирощування стародавні греки та римляни, їм було відомо лише від 3 до 10 сортів капусти. Декандоль в 1822 розрізняв до тридцяти, а зараз налічуються сотні сортів капусти городньої. Давньогрецький філософ і математик Піфагор дуже цінував лікувальні властивості капусти та займався її селекцією. Південні племена слов'ян уперше дізналися про капусту від греко-римських колоністів, що мешкали в районах Причорномор'я. Згодом познайомилися з цією овочевою культурою і на Русі. Відомо, що слов'яни почали обробляти капусту не пізніше IX століття.

Мабуть, жоден інший овоч не приковував до себе такої пильної уваги дослідників усіх часів та народів, як капуста. Філософи та історики, медики та кухарі залишили численні настанови і навіть цілі монографії про її магічні властивості.

Основне призначення капусти городньої - це харчова промисловість. Капусту (овочеві види) вживають в їжу у свіжому вигляді, готують салати, перші та другі страви, значна частина йде на переробку (різні види консерв). Капусту використовують в офіційній та народній медицині, кулінарії, косметології. Відходи переробки капусти та кормові види - цінний корм в скотарстві. Декоративні види використовують в оздобленні клумб.

Для лікування захворювань і профілактики застосовують всі частини рослини. 

Хімічний склад капусти городньої дуже багатий на корисні для організму людини речовини і варьюється залежно від виду. Листя містить від 1,2 до 2,4 % білків, від 2 до 5 % цукру, лимонну, яблучну, кавову, янтарну, глюкуронову, мурашину, хлорогенову, тартронову і феролову органічні кислоти, вітаміни С, H, E, В1, В2, В6, фолієву, пантотенову та нікотинову кислоти, р-каротин, близько 1 % клітковини, жири та амінокислоти (лізин, триптофан, гістидин, метіонін, тирозин).

Крім цього, капуста дуже багата на мікро- і макроелементи. Рослина містить від 180 до 380 мг% калію, близько 50 мг% фосфору, а також магній, калій, натрій, сірку, залізо, свинець, олово, срібло нікель, молібден, ванадій і титан. Також потрібно додати, що вітамін С в капусті в основному перебуває у вигляді речовини, що називається аскорбіген. Ця речовина практично не руйнується навіть під час термічної обробки і подрібнення рослини.

Сукупність органічних та хімічних елементів, що входять до складу капусти, забезпечує їй цілий ряд лікувальних властивостей.

Капуста городня розмножується насінням.